«Поки ти ще серед людей, Навчися цінувати кожен новий день» Кузьма Скрябін

2020-08-17

З року в рік українці вшановують пам’ять Андрія Кузьменка, артисти в його честь виступають на концертах, шанувальники творчості перечитують його книги, співають авторські пісні і дуже сумують, що Україна втратила талановитого музиканта, артиста, письменника, поета і просто щиру людину, який завжди говорив тільки правду, якою б вона не була.

Ми підготували для вас коротку біографію і цитати з книг, які є у нас в бібліотеці.

Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився в м. Самбір Львівської області 17 серпня 1968р. Мати була вчителькою музики. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. На прохання батьків поступив і закінчив факультет стоматології Львівського медінституту. Займався спортом. Кандидат у майстри спорту з біатлону.

У 1989 році записав першу пісню у складі музичної групи «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох пісень, а також, як талановитий письменник.

14 вересня 1997року дружина (за фахом художниця) Світлана народила доньку, яку назвали Марією-Барбарою – на честь польської акторки Барбари Брильської, кумира дитинства Андрія Кузьменка.

Андрій Кузьменко мав активну політичну позицію, яку часто висловлював у своїх інтерв’ю журналістам. Музикант постійно допомагав фінансово бійцям АТО, навідував їх у лікарнях. Часто критикував діяльність українських політиків. Артист знімав відео зі зверненням до депутатів, на якому показував розбиті дороги з ямами.

Життя артиста 2 лютого 2015 року перервала трагічна ДТП, таємничі подробиці якої спливають по сьогодні, як і загибель В’ячеслава Чорновола.

Тематика пісень і книг Кузьми різноманітна. Він писав про радянську армію, цікаві спогади з життя, про любов, родину, друзів.

Після видання його власної книги-автобіографії «Я, «Побєда» і Берлін» мав шалену популярність серед читачів. Книга перевидавалась декілька разів. Пропонуємо уривки з повістей:

«Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка, чи варто починати взагалі? Але є про що розказати і, видно, доведеться все-таки з чогось почати. Наприклад з того, що я зайшов до Ориськи… »

(Я, «Побєда» і Берлін)

«Життя підтошнювало. Гроші з’являлися в кишенях набагато повільніше, ніж зникали з них. Не було навіть у кого спитати – як бути у такій ситуації, бо в ній були абсолютно всі …»

( Місто, в якому не ходять гроші)

«Колись мені в голову почали стріляти думки, що їздити треба в місця непопулярні, нетуристичні… Пожити з ескімосами, поїздити на оленях… Такі андреалінові мандри миттєво накривають тебе з головою. Це - як стрибати парашутом: поки не зробиш крок, то не знаєш, який то кайф!» (Я, Шонік і Шпіцберген)

У видавництві «Фоліо» ще вийшли друком такі книги: (Я, Паштєт і армія), (Проза), (Поезії), (Крим і я).

У нас на книжковій полиці є книга Ольги Кузьменко, матері Андрія, присвячена синові (Моя дорога птаха. Мамина книжка) : «…Моє дитятко спеленали, показали мені та понесли – з того самого моменту я відчула, що моє серце пішло за моїм малесеньким птахою, який заполонив увесь мій світ…»